Таку думку обґрунтовує у своїй книзі відомий історик Девід Фаулер
Колись Джон Леннон заявив, що The Beatles популярніші за Ісуса Христа, а відданість прихильників і фанатська істерія досягали таких масштабів, що назва цієї групи стала синонімом молодіжної культури 1960-х. Однак історик з Університету Кембриджа стверджує, що "Бітли" були не героями контркультури, а капіталістами, які цинічно експлуатували молодіжну культуру у власних корисливих цілях. "Для демонстрації інтересів британської молоді вони зробили не більше, ніж Spice Girls в 1990-х" – стверджує Девід Фаулер (David Fowler).
"Багато оглядачів шістдесятих вважали, що вся молодіжна культура крутиться навколо The Beatles – говорить Фаулер – Але одна тільки фантастична популярність, за якою може вони і справді були популярніші за Ісуса Христа, як сказав в 1960 році Джон Леннон, не робить із них лідерів цілого покоління."
Справжнім першовідкривачем молодіжної культури XX століття Фаулер дещо несподівано називає мрійливого любителя народних танців Рольфа Гардінера, батька диригента Сера Джона Еліота Гардінера. Про це історик пише у своїй новій книжці "Молодіжна культура в сучасній Великобританії" (Youth Culture in Modern Britain).
Більшість того, що було написано про "Бітлів", – наприклад, що вони були в перших рядах молодіжного культурного руху, – на його думку не відповідає дійсності. "Вони були молодими капіталістами, далекими від участі у становленні молодіжної культури. The Beatles експлуатували її, стимулювали тільки культ кумирів: безглуздий галас і нічого, крім інертних підлітків-споживачів.
Як доказ своєї теорії, Фаулер розповідає, що "Бітлз" брали участь в таких телешоу, як "Шоу Моркамба і Уайза" (1963 рік): "Вони насправді працювали в сфері розваг для всієї родини, а не в авангарді молодіжної культури".
Також, крім викриття хибних поглядів про The Beatles, Фаулер розглядає рух модів, що зародився у передмісті Північного Лондона на кшталт Стемфорл-Хілл і Стоук-Ньюінгтон і за три роки (з 1964 по 1967) поширився усією територією Великобританії.
Фаулер стверджує, що субкультура модів була значнішим культурним феноменом ніж "Бітли", оскільки саме тут утворився перший молодіжний рух, який об’єднав тисячі хлопців та дівчат. Такі групи як The Beatles чи Rolling Stones за твердженням Фаулера просто не були зацікавлені в тому, щоб ставати рупором молоді. І наводить слова Міка Джагера, який в телеінтерв’ю Вільяму Ріс-Моггу сказав, що їх цікавили тільки продажі платівок.
"The Beatles не породили жодної молодіжної культури, завдяки ним з’явилися всього-лиш фанати-підлітки (в основному дівчата), які із завершенням британських гастролей групи в 1965 році стали нікому не потрібні" – пише дослідник.
Багато уваги в книзі приділено Гардінеру, який за твердженнями Фаулера, і був тоді справжнім героєм молодіжної культури. У 1920-х, будучи студентом Кембриджа, Гардінер сформулював принципи "культу молодості", у яких було поставлено під сумнів керівну роль батьків у вчинках дітей, а також лунали заклики надавати молоді більшої свободи для самовираження.
Mark Brown
