Можливо, Че би мене ненавидів
- Фільм "Че" на Нью-Йоркському кінофестивалі зустріли без особливого захоплення, і його режисер, Стівен Содерберг, схоже, знає це. Тим не менше, на прес-конференції після показу фільму він був веселим і розкутим – не зважаючи на загальну думку, що стрічка не зможе себе окупити. Що це, режисер втомився від критики чи просто махнув рукою на своє творіння?
- Як розпочинався проект, що було першим поштовхом?
- Бенісіо (Бенісіо Дель Торо, виконавець головної ролі і продюсер фільму) і я розпочали процес вісім років тому, ще під час зйомок "Траффіку". Тільки після того, як було знято два фільми (The Argentine і Guerrilla, з яких складається стрічка), я зрозумів, про що вони були насправді. Що залежало від мене, так це питання участі чи неучасті. Кожен день у нашому житті ми приймаємо рішення: ми хочемо щось робити чи ми хочемо спостерігати? І я зрозумів, що у Че мені подобається особливо – це те, що коли він вирішував за щось взятись, він повністю віддавався справі.
- Чи доводилось вам багато досліджувати під час роботи над картиною? І що саме?
- Коли ви підете у книгарню, знайдете там гори книжок про Че. Якщо не помиляюсь, Дж.Баллард сказав, що дослідження – це засіб, до якого вдаються, коли бракне уяви. Були моменти, коли я з ним абсолютно погоджувався. Ми були просто завалені інформацією і шукали свій підхід.
- Про Че існує дуже багато історій, але одну ви не включили у стрічку – його діяльність у Конго. Чому її оминули увагою?
- Гаразд, якщо ця картина заробить $100 мільйонів, ми зробимо ще третій фільм. Історія про Че у Конго дуже захоплююча, але вона не поєднувалася з ідеєю, якою ми завершили стрічку. Коли проект тільки починався, то задумувався виключно про Болівію. А вже під час подальшої праці над ним ми зрозуміли, що стрічка втратить сенс, якщо не захопити ще й Кубу. Ви повинні побачити, що відбувалось на Кубі, щоб осягнути, чому революціонер продовжував вірити в успіх у Болівії.
- А як ви маєте намір демонструвати фільм: однією чотирьохгодинною стрічкою чи двома окремими?
- У кінотеатрах картину показуватимуть одним фільмом. Звичайно, потратити на перегляд одного фільму половину дня, це досить багато для сучасної дюдини, але таким чином ми ставимо перед аудиторією вимогу, схожу до тих, які ставив Че перед людьми навколо нього. Картина потребує певного типу глядача.
- Як важко було на поприщі фінансування і продюсування фільму?
- Все, що можу сказати – я задоволений, що не довелося займати грошей на фільм. Було складно, та ми знали, що так буде, бо були групою людей, що довго долали складнощі і просто вірили у комерційну життєздатність бренду Че. Існує дивний парадокс: революціонер є іконою марксистської і ленінської ідеології, але варто лише на чомусь помістити його обличчя, як воно буде продаватись. Це дивна ситація. У підсумку, довести справу до кінця виявилось реальним завданням.
- Фільм будуть розглядати як політичний, представляючи всі події навколо Че політикою. А ви так вважаєте?
- Мені здається, що будь-який фільм, який точно відображає чиєсь життя чи якусь ситуацію, кожна стрічка, що не є просто фантазією режисера та сценариста, є трохи політичною. "Че" є політичним фільмом у тому значенні, що виражає певну ідеологію, але це не те, що мене притягує. Я явно не комуніст. Як я недавно комусь сказав, у тому суспільстві, що будував Че, мені б не знайшлось місця. Буквально, він казав, що немає великого митця, який одночасно був би великим революціонером. Йому була б непотрібною та робота, якою я займаюсь, можливо, він би навіть мене ненавидів.
