NiceDay Книги Новини Майбутнє наукової фантастики

Майбутнє наукової фантастики

Шість провідних письменників-фантастів розповідають про майбутнє цього жанру

Тижневик New Scientist підготував в листопаді спеціальний випуск, присвячений науковій фантастиці. З питанням про майбутнє цього поважного жанру кореспонденти журналу звернулися до шести шанованих письменників-фантастів: Маргарет Етвуд, Стівена Бакстера, Вільяма Гібсона, Урсули Ле Гуін, Кіма Стенлі Робінсона і Ніка Сагана.

Маргарет Етвуд

Чи застаріла наукова фантастика? Оскільки питання не зовсім до мене – я занадто стара – то я поговорила з банкіром Ренді, якому, по-моєму, років 25. (Може, йому і 35: чим старішою стаєш сама, тим молодшими виглядають інші, а коли ми молоді, то люди похилого віку здаються старшими. Час – штука відносна. Я знаю про це з наукової фантастики). Я знала, що він любить фантастику, тому що він сказав, що читав "Орікс і Коростель". І от, поки Ренді вивільняв ключ, який застряг у моєму банківському сейфі, я запитала у нього, що він думає.

Перша частина нашої бесіди вийшла про значення терміна "наукова фантастика". Для Ренді, і я вважаю його думку представницькою, жанр включає в себе інші планети, населені або не населені драконами. Обов'язково має бути що-небудь зовсім надприродне: не тітчині спіритичні сеанси чи скрипучі предмети, а створіння, що змінюють форму, люди з червоними очима без зіниць і Речі-що-можуть-заволодіти-тілом.

Зрозуміло, не обійтись без космічних кораблів, божевільних вчених і катастрофічних експериментів. Звичайні жахи – яка-небудь різанина бензопилою та інше – не годяться. Ренді і я зійшлися на тому, що таких типів можна і на вулиці зустріти. Ось те, чого не можна зустріти на прогулянці, – є справді важливим для Ренді. І він не думає, що такі штуки застаріють.

Я згідна з ним. Не наука визначає наукову фантастику: наука потрібна для розвитку сюжету, в якості інструменту, але решта робить фантастика, вигадка. Ця форма оповіді дуже стара: до неї відносяться історії про ангелів і демонів. Це ворота в темні і світлі куточки нашого уявного світу, це карта найбільш жаданого і, водночас, страшного для нас. Тому фантастика важлива. Вона вказує на те, що б ми робили, якщо б могли. І, завдяки науці, можемо.

Стівен Бакстер

Багато з того, про що мріяли фантасти минулого, виповнено або навіть перевершено, це правда. Дійсно, ми відчуваємо, ніби живемо в епоху пришвидшених змін. Але наукова фантастика рідко була віщуном майбутнього, вона писалася більше про мрії і тривоги свого часу. За часів Герберта Уеллса ударна хвиля теорії еволюції поширювалася в суспільстві, так що його хрестоматійна "Війна світів" – не стільки передбачення подій, які трапляться в якомусь-там році, скільки вистраждане міркування про наслідки дарвінізму для людства.

Розвиток науки призвів до появи безлічі фантастичних варіантів майбутнього. У 1950-их і 60-их ми читали про ядерну війну та її наслідки, щось на зразок "Страстей за Лейбовіцем" (A Canticle For Liebowitz) Уолтера Міллера. 1980-ті ознаменувалися комп'ютерним переворотом, і з'явилися такі книги, як "Нейромант" (Neuromancer) Вільяма Гібсона.

Сьогодні інформаційні науки та біотехнології відкривають можливості "транслюдського" майбутнього, і в якості відповіді ми отримуємо "Таємницю життя" (The Secret of Life) Пола Макоулі. А важливі проблеми зміни клімату розглядає, скажімо, Кім Стенлі Робінсон у серії "Столична наука" (Science in the Capital).

Наукова фантастика – це спосіб зустріти зміни, дізнатися про них, осмислити їх з середини. Вона не буде пророкувати, а стає чимось на зразок інструменту масової терапії. Звичайно, в наші дні зустрічаються такі книги. Як, наприклад, "Потоп" (The Flood) Меггі Джі, роман-катастрофа про близьке майбутнє, в якому немає навіть згадки про жанр фантастики. Я не думаю, що це погано. Навпаки, це говорить про успіх фантастики та її прийомів. Наукову фантастику асимілювали, але вона все ще тут, виконує ті ж завдання.

Що б у нас не закінчилося найближчими роками – нафта, питна вода, чисте повітря – змін нам вистачатиме. Отже, і сировина для наукової фантастики з'явиться, а так само і попит на неї. І неважливо, як її назвуть в книжкових магазинах.

Вільям Гібсон

Майбутнє наукової фантастики? Ми в ній живемо. У таблицях, які додавались до кожної книги з "Історії Майбутнього" Роберта Хайнлайна, початок XXI століття називався "божевільними роками". У нього там панувала американська теократична диктатура. Сподіваюся, що ми проскочили цей етап. Якщо ні, то наступили саме ці роки.

Те, що ми називаємо науковою фантастикою стосовно літератури, залишиться з нами назавжди. А те, що ми з 1927 року називаємо жанром наукової фантастики, може і зникнути. Це пов'язано з природою жанру, а не самої фантастики.

Найважливіше з усього, чого я навчився від фантастів, це те, що в кожен конкретний момент часу відбувається чиєсь минуле і майбутнє. Я усвідомив це ще дитиною, в 1950-ті, коли читав фантастику 1940-их. Я читав її до того, як вивчив історію цього десятиліття чи навіть історію взагалі. Я буквально вичислив факт існування Другої світової війни, сконструював для себе власну історію XX століття, керуючись фантастикою 1940-их.

Я дорослішав в монокультурі, яку вважав досить важкою, і наукова фантастика подарувала мені деякий рівень рятівної "культурної перспективи", яку я міг би і не отримати. Сподіваюся, що й зараз відбувається щось схоже для людей, які цього потребують.

Через кілька років після відкриття "Історії Майбутнього" Хайнлайна я засвоїв таку ж беззаперечну істину, як вислів Джеймса Грема Балларда "Земля – чужа планета", що майбутнє відбувається зараз. Далекий космос, якщо говорити про фантастику, став метафоричним, внутрішнім.

Коли я почав писати на третьому десятку життя фантастику сам, то зрозумів, що можу покинути Землю тільки свідомо ностальгічним, "низькоорбітальним" чином, оскільки майбутнє перекочувало в нові структури, одну з яких я вирішив назвати "кіберпростором".

Коли мені було дванадцять років, я мріяв тільки про одне: стати фантастом. Тепер я не впевнений, що став ним. Підозрюю, що я з самого початку був іншим: можливо, одним з тих, кого Дональд Тіл (Donald Theall, 1928-2008) називав "парамодерністами". Йдеться про будь-які тексти, які не можна визначити ні модерністськими, ні постмодерністськими, але такими, що містять елементи обох напрямків, або хоча б одного з них.

Я засвоїв як аксіому, що теперішнє завжди є більш дивовижне і складне, ніж будь-яке уявне майбутнє. Моє мистецтво, в будь-якому випадку, полягає у впроваджені у "світи", як говоримо ми, фантасти, передбачуваного майбутнього, зовсім неймовірних елементів вічно чужорідного сьогодення.

Якщо б у мене була можливість познайомитися з якоюсь однією галуззю знання з майбутнього, то я б вибрав їхню історію про минуле або що-небудь якомога ближчого науковій фантастиці. Це плоди двох спекулятивних видів діяльності. Як це не дивно, але вони будуть знати про наше минуле більше, ніж ми. Наскільки я пам'ятаю, спроба сконструювати історію з уяви була напрочуд цікавим завданням.

Урсула Ле Гуін

Сама спроба говорити про "майбутнє" будь-якого роду белетристики бентежить, навіть майбутнє самих книг важко уявити: видавнича справа переживає технологічну революцію. Чи врятує книги "друк на вимогу"? Чи будемо невдовзі читати романи зі стільникових телефонів, як це вже відбувається в Японії? Чи готові ви читати прозу у формі sms-повідомлень? Чи померла літера? Ніхто не знає.

Я вважаю, що цікава наукова фантастика виявить себе у формі графічних романів і анімаційних фільмів. "Живі" фантастичні фільми з дорогими спецефектами перетворюються в дурні блокбастери, а малюнок і анімація залишаються піддатливі та вільні майже так само, як уява письменників і читачів. Ми тільки почали спостерігати, яких розумних і красивих форм можуть набувати такі твори.

Наукова фантастика, що прикидалася, ніби відкриває нам майбутнє, не встигла за теперішнім. Вона не передбачила, наприклад, електронної революції. Тепер, коли наука і технологія ростуть ще швидше, фантастика все більше перетворюється у фентезі в скафандрі. Дещо реакційне бажане – галактичні імперії та кіберсекс – приймається за дійсне.

Але в соціальній і політичній галузі, де людська природа не змінюється кожних кілька років, варто сподіватися на добротний, міцний ґрунт для романів. Такі письменники, як Джефф Райман (Geoff Ryman) і Чайна Мевіль (China Mieville), торують дорогу. Майкл Чабон, наприклад, випереджає майбутнє і дарує нам дивовижне альтернативне сьогодення в романі "Союз єврейських полісменів".

Кім Стенлі Робінсон

Наукова фантастика, як її прийнято називати в наш час, стала просто реальністю. Тому можна уявити, як цей жанр змішується з усіма іншими і зникає. Але завжди будуть історії, які відбуватимуться в майбутньому, оскільки воно залишається захоплюючим простором для думки. До того ж для нього існує спеціальна видавнича категорія. Так що у фантастики є майбутнє.

Фантастику стане складніше писати, оскільки їй треба відштовхуватися від реалій часу, а не від ідей минулих десятиліть. Зараз стрімкі технологічні зміни, мінлива глобальна політика та неминуча зміна клімату все ставлять з ніг на голову, від чого передбачити наше майбутнє стає неможливо. Щось та й трапиться, але ми не знаємо що саме.

Один із виходів – перестрибнути через наступне сторіччя заради звичної зручності космічної фантастики. Якщо ми виживемо, то доберемося туди, і тоді отримаємо чудовий простір для фантастики. Без наступного століття уявний історичний зв'язок між "зараз" і "тоді" перерветься, і космічна фантастика стане фентезі. Нам же необхідно уявляти повну картину.

Отже, потрібно здійснити неможливе й уявити Наступне століття. Найбільш ймовірний сценарій вийде не просто антиутопічний, а катастрофічний. Наприклад, масове вимирання, яке ми спровокували і від якого постраждали. Такі сюжети будуть виникати неодноразово, але це лише один бік медалі. В наших силах створити стабільну економічну систему в здоровій біосфері.

Таким чином, майбутнє – це вузький півострів зі стрімкими схилами з обох сторін. Не існує способу пройти його з поганим і хорошим багажем одночасно. Або ми вирішимо завдання, або програємо. Або утопія, або катастрофа. Наукова фантастика годиться для обох варіантів. Чи буде це цікаво? Так, цікаво і провокаційно.

Нік Саган

Наукова фантастика, жанр, орієнтований на майбутнє, останнім часом все більше озирається назад. Найкраще продається ностальгія, і читачі витрачають гроші на книжки, пов'язані з фільмами, а також на продовження серій книг.

Так, з'явилися й новаторські книги, про що свідчать імена лауреатів премії "Г'юґо" останніх років. Але більшість читачів, схоже, віддають перевагу перевіреному Всесвіту "Зоряних війн" і "Дюни". Навіть ті, хто зробив прорив, заробили на почутті ностальгії. Наприклад, чудовий цикл Джона Скальци Old Man's War однозначно продовжує традицію Хайнлайна, еталону "золотого століття" фантастики. Ми насолоджуємось звичайною їжею, і в цьому немає нічого ганебного. Іноді це просто чудово. Але звідси випливає питання про майбутнє наукової фантастики.

Британська і канадська фантастика здається мені більш передовою, ніж американська, про що свідчить успіх Ієна Бенкса, Чарлі Стросса, Роберта Чарльза Уїлсона і Корі Доктороу. Американці ж впали в зневіру – частково, через антинаукову атмосферу, яка превалює в нашій культурі останнім часом.

Нас змусили цікавитися більше естетичними досягненнями техніки, ніж чудесами науки ("Наскільки гарний новий iPod Touch?"). Ми не ставимо серйозних питань про майбутнє нашого біологічного виду, а саме цим має займатись фантастика, вона демонструє кращі і гірші варіанти розвитку подій.

Якщо на світ зійде натхнення від нової і амбіційної наукової програми, такої як "Аполлон", чи пілотована експедиція на Марс, або відновлювальна енергія, яка зуміє уберегти планету від зміни клімату, тоді в наукову фантастику хлине нове покоління читачів, а жанр буде розвиватися в нових, цікавих і непередбачуваних напрямках.

New Scientist ,
Lenta.ru


 

Книжкові рецензії

istanbul_pamuk Стамбул. Місто спогадів"  – Орхан Памук
Екзотична екскурсія містом, де зіштовхнулися Схід і Захід
sylmarulion_tolkin " Сильмариліон" – Дж. Р. Р. Толкін
Велична історія прадавніх часів.А вам цікаво, що було до появи Персня?
the_godfather_piuzo "Хрещений батько" – Маріо П'юзо
22 тижні роман не сходив із першого місця списку бестселлерів за версією газети "Нью-Йорк Таймс"

Бестселери

1.

Молоко з кров`ю

Люко Дашвар

КСД

2.

Казки барда Бідла
Джоан Ролінґ

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

3.

Москалиця
Марія Матіос

Піраміда

4.

Гамлет, принц данський
Вільям Шекспір

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

5.

Поштамт
Чарльз Буковскі

Факт

6.

Родом із КГБ. Система Путіна

Елен Блан

Темпора

7.

Село не люди
Люко Дашвар

КСД

8.

Ave, Europa!
Оксана Пахльовська

Пульсари

9.

Notre Dam D'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій
Забужко Оксана

Факт

10.

Алеф
Борхес Х. Л.

Фоліо