NiceDay Книги Інтерв'ю Роман Іваничук

Роман Іваничук

roman_ivanychuk

"Я завжди багато читав. Без читання жити не вмію."

27 травня не лише Львів, а й ціла Україна відзначила 80-ті уродини патріарха української історичної романістики, професора Львівського національного університету ім. Івана Франка, лауреата Шевченківської премії, а віднедавна й Героя України Романа Іваничука.
 
Презенти ювіляр почав отримувати ще напередодні. Перший – від літературної агенції "Піраміда", яка видала до 80-річчя пана Іваничука книгу його спогадів "Люлька з червоного дерева". Роман Іванович охрестив свіжоспечене видання "книжкою-цукеркою", підкреслюючи, що "Піраміда" йому догодила. Насамперед тим, що оздобила "Люльку" світлинами відомого українського фотографа Миколи Сеньковського, які майбутній письменник вподобав ще змалечку. Невдовзі на пана Іваничука чекає ще один подарунок – від харківського видавництва "Фоліо", яке опублікує у 10-томнику всі його 16 історичних романів.

- Такого не пригадую, щоб при житті український письменник мав свій 10-томник, – похвалився " ВЗ " ювіляр Роман Іваничук.

- А пригадуєте, коли відбулася ваша перша проба пера?

- Як навчився писати. А навчився я писати рано – у 6 років. Тоді й почав писати своє. І підписувався. Мені цього ніхто не казав. Я просто читав казочки, підписані кимось, і зрозумів, що це можна робити.

- Кажуть, на вашу творчість вплинули новели Василя Стефаника.

- Не можу сказати, що творчість Стефаника мала на мене вплив. Просто проковтнув його всього ще малим. На мене впливає література загалом. Я завжди багато читав. Без читання жити не вмію. А хто мій вчитель?.. Я, як і все наше покоління, – учень Франка. Коли формувався як новеліст, безпосередній вплив на мене мав імпресіонізм Коцюбинського. І твори Івана Керницького, маловідомого, але здібного. Подобався мені стиль Марка Черемшини, але кучерявості у новелістиці я згодом позбувся, бо це не моє. Ото, мабуть, і все.

Я читав з якоїсь внутрішньої потреби, якої досі не можу пояснити. Вірші запам'ятовував після першого ж прочитання. Досі пам'ятаю всі Шевченкові поезії – від початку до кінця. Те саме стосується Франка і Федьковича, якого прочитав ще у третьому класі. Читав і зарубіжну літературу. Моє дитинство припало на час міжвоєнної польської окупації, але тоді активно працювала "Просвіта", яка видавала невеличкі просвітні книжечки для селян. Такі книжки приходили і до нашої хати. Тато був учителем, і хата була завалена літературою. Тепер я, вже старший чоловік, намагаюся не нагромаджувати в голові літератури: що маю, те маю, з тим і доживу. Вдома у мене близько 10 тисяч книжок, і я, звичайно, всі їх перечитав. Але вони настільки мені всі в'їлися в очі, що вже нецікаві. Хочу чогось іншого. І серджуся, що не маю що читати. Телефоную приятелям: "Знайди мені якусь цікаву книжку". Також стежу за журналами, за новою літературою.

- Як ставитеся до сучасної української літератури?

- Сучасна література розвивається так само, як наша держава. Спочатку, коли люди розшнурувалися від соцреалізму, цензури і почали говорити своїм голосом, дуже голосно і не дуже цензурно, я це вітав. Але знав одне і знаю дотепер: література – не дім розпусти. Це храм, в якому навіть найгірший розпусник, найбільший грішник відхиляє від себе ці думки і молиться Богу. А коли з-під пера деяких наших саморекламістів, таких як Андрухович, Дереш, Подерв'янський, Карпа, виходять твори, де вони любуються у матюку… Читати це неможливо. Серед молодих літераторів мені подобається Євген Пашковський. Його твори – розкіш! Також мені до вподоби книжки Олександра Жовни та Віктора Неборака. Я за ними шукаю і чекаю, коли буде щось нове.

- Чому у своїй творчості ви звертаєтеся, в основному, до історичного минулого України?

- Я так вихований батьком, який казав: "Треба знати свою історію, і тоді нація виживає". Крім того, я розсмакував історію як науку, як інформацію, вона стала моєю суттю. Знав, що колись прийду-таки до історичного роману. Але до історії прийшов лишень після 15 років письменницької роботи. Це були "Мальви", які стали відомі всьому українському світові.

- Багато ваших колег-письменників беруть активну участь у політичному житті країни. Чому ви відійшли від політики?

- Я був депутатом Верховної Ради першого демократичного скликання. Був головою "Просвіти". Я Бог знає чим займався тоді… Але потім, коли ми проголосили незалежність, коли почала розвиватися держава, коли треба було не патріотів і не літераторів, а юристів, політологів, економістів, побачив, що я там марно витрачаю час, бо нічого не знаю. За той час, що пішов звідти, видав 10 історичних романів, які люди читають і щось із них користають. А якби я сидів у парламенті й натискав на кнопку, не знаючи, про що йдеться… Коли йшлося про суверенність чи декларацію незалежності, знав той матеріал добре. Коли ж йшлося про кадастр землі, то що я в тому розумію?! Можливо, тримають у парламенті й вигоди… Я – не проти грошей, люблю їх мати. Але найперше, що має бути – духовний пласт. Чи ті гроші заміняють мені те, що я можу зробити, не отримуючи їх? Але на це зважилися тільки я та Степан Пушик, а решта – залишилися.

- Крім літератури, що ще любите?

- Жінок. Бачу гарну жінку, і навіть здалеку тішуся, що вона гарна. Мушу мати об'єкт, який мені подобається. Мабуть, тому мені вдаються жіночі образи. Моя дружина померла чотири роки тому. Гарно ми прожили, маємо гарних дітей. Я одружився вдруге і дуже люблю ту жінку. Не маю відчуття провини перед покійною дружиною, тому що ми обоє пам'ять про неї шануємо. Ще які захоплення? Мандрівки. Любив мандрувати від того часу, коли став на ноги. Чи у ліс, чи в друге село, чи на Крайню Північ, чи на Крайній Схід, чи до Австралії, Африки, Америки… Я вже не кажу про Європу, бо об'їхав її всю. А ще завжди любив обробляти землю. Хоч батько й був учителем, ми мали поле, де вирощували свій хліб. Треба було на полі працювати важко і постійно. Я до тієї роботи ставився завжди з любов'ю – як селянин. А у Львові найкращий город і сад маю. Любив випити, як був молодий, але ніколи не пиячив. Зараз не п'ю. Але маю пристрасть до куріння. Не знав, що це такий сильний наркотик. Коли сідаю писати без цигарки, нічого не виходить, жодної фрази. Люблю свою сім'ю, хатній затишок. І друзів. Це – вузьке коло, бо я вибагливий до друзів. Вони мусять бути вірними, і я знаю, що те саме і від мене вимагається.

- Які мали відчуття, коли отримували звання Героя України?

- Бляшок я маю багато, маю чимало літературних премій. Почесний громадянин Львова і Коломиї, а ще – почесний голова "Просвіти" у Львові. Коли вийшов із Зіркою Героя на грудях, народ встав і заплескав. Подумав тоді собі: "Боже, варто мені було народитися на світ, бо я дожив до найвищої національної нагороди". Там, у Батурині, було багато знайомих, і всі мені говорили: "Ти отримав справедливо. Тобі дали нагороду за твою працю, а не за шукання легких доріг і посад". Я - трудоголік.

- Позаминулого, здається, року ви, Романе Івановичу, говорили, що робота вас виснажує. І ви більше не будете писати. Між тим…

- "Люльку з червоного дерева" я написав впродовж півроку. Я не вистраждав її – вилюбив. Бо це спогад про моїх вірних друзів Еммануїла Миська, Богдана Антківа, Богдана Козака, Сергія Данченка, Романа Кудлика, Ніну Бічую… Це також мозаїка з Криворівненських етюдів та спогади про моє тримісячне перебування в рангу делегата ООН від УРСР.

- Якусь книжку ще маєте в роботі?

- Так. Щоб закінчити її, треба, напевно, рік чи півтора. Не можу не писати, бо без роботи моє життя втрачає сенс.

- А яким чином пишете? Опанували комп'ютер?

- Ні, я тим не бавлюся. Пишу спочатку ручкою, а тоді вже передруковую на друкарській машинці – така моя технологія.

"Високий Замок"


 

Книжкові рецензії

istanbul_pamuk Стамбул. Місто спогадів"  – Орхан Памук
Екзотична екскурсія містом, де зіштовхнулися Схід і Захід
sylmarulion_tolkin " Сильмариліон" – Дж. Р. Р. Толкін
Велична історія прадавніх часів.А вам цікаво, що було до появи Персня?
the_godfather_piuzo "Хрещений батько" – Маріо П'юзо
22 тижні роман не сходив із першого місця списку бестселлерів за версією газети "Нью-Йорк Таймс"

Бестселери

1.

Молоко з кров`ю

Люко Дашвар

КСД

2.

Казки барда Бідла
Джоан Ролінґ

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

3.

Москалиця
Марія Матіос

Піраміда

4.

Гамлет, принц данський
Вільям Шекспір

А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

5.

Поштамт
Чарльз Буковскі

Факт

6.

Родом із КГБ. Система Путіна

Елен Блан

Темпора

7.

Село не люди
Люко Дашвар

КСД

8.

Ave, Europa!
Оксана Пахльовська

Пульсари

9.

Notre Dam D'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій
Забужко Оксана

Факт

10.

Алеф
Борхес Х. Л.

Фоліо